планета під сонцем

Притини...    Я    вітаю    тебе    у    зовсім    іншій    галактиці,    у    іншому    світі..,    у    галактиці,    у    якій    зовсім    немає    часу,    немає    дати,    дня    чи    ночі,    я    просто    тебе    тут    вітаю...    А    знаєш    якщо    ти    "втягнешся"    чи    привикнеш    ти    зовсім    не    зможеш    її,    тобто    галактику,    покинути.    Це    ніби    наркотик    і    зкожним    днем    тобі    б    хотілося    все    більше    і    більше...    
 А    знаєш,    оця    вся    вигадана    планета    для    тебе...    Спитає:    "Чому    для    мене?"
смішно...,    але    саме    ти    навчив    мене    кохати,    дав    зрозуміти,    що    таке    оце,    всіма    оспіване    і    писане,    кохання.    Тільки    ти    заставив    мене    забути    про    час    чи    простір,    дав    зрозуміти,    що    я,    саме    я,    комусь(тобто    тобі)    потрібна...    Саме    я    можу    заставити,    ні...,    не    заставити,    разом    зі    мною    ти    щасливий    і    мені    подобається    робити    тебе    отакою    щасливою    людинкою...    Дивіться,    на    одного    щасливого    божевільного    більше...    А    знаєш    як    мені    подобається    бути    наркотиком    для    тебе...    твоїм    власним    сортом    героїну!!!    
 Можливо,    ти    думаєш,    що    я    не    любила    чи    не    люблю    зараз...    Зрозумій,    сонце,    ти    помиляєшся!    Ти    єдиний    кого    б    я    хотіла    забрати    у    цей,    вигаданий    мною,    світ.    Є...ДИ...НИЙ...    :)
Ти    заставляєш    мене    жити    по    своїх    власних    правилах(та    наплювати,    що    тих    правил    зовсім    немає)...    заставляєш    посміхатися,    бути    щасливою    і    як    ніколи    розуміти,    що    щасття    та    кохання    все    таке    існує...
 Боюся    тебе    втрати,    не    розумію,    що    тоді    буде...    та    ні,    якщо    чесно,    я    не    боюся,    адже    я    не    думаю....    ти    навчив    мене    не    думати,    а    просто    пливти    за    течією    не    озираючись,    не    розуміючи,    що    буде    далі,    навчив    не    відчувати    час    і    не    відчувати    простір.    Просто    десь    літати,    так    далеко    і    так    високо,    що    я    ствоила    там    свою    планету,    галактику,    свій    світ(як    хочеш    так    і    називай,    адже    у    ньому    є    місце    і    для    тебе)...    А    знає,    вона    біля    сонця,    там    тепло    завди    і    всітло,    там    немає    зла    і    обід...    там    панує    добро...    
отак    я    і    живу...    ніби    на    Планеті    Земля,    а    насправді    десь    там,    далеко,    під    самим    сонцем...
 Якщо    наважишся..,    Рада...    Тебе...    Вітати...    у    зовсім    іншій    галактиці,    без    часу,    без    дня    чи    ночі...    Вона(оця    вигадана    планета)    ніби    наркотик    і    мені    все    більше    і    більше    потрібна...    :)    
p.s.    твоя    божевільна    дівчинка..    :)))))

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2011
автор: Депе де Моде