Знову моя зимівля
стане твоїм прокляттям −
ніби пішла в підпілля
раз−назавжди весна.
Знову ця ніч безсонна
голосно промовляти
здумала, мов у жорна
сипле в думки − слова.
Знову твої обійми
лишаться півпорожні −
ніби душа відійде
у невимовність фраз.
Знову ця тепла ковдра
з ліжка сповзе знеможено
і приховає вкотре
істину − не для нас.
Знову... Одначе, де ми?
І без означень − хто ми?
Дієслова без теми,
йменники без імен...
Зовсім доросла Венді
денної повна втоми.
Знову закличні вікна...
Місяць, мов Пітер Пен...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237995
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2011
автор: Лариса Іллюк