Ліс жив, живе і житиме душею,
Вона у всім: у шелесті гаїв,
У тріпотінні листя осокорів,
Та віковій мовчазності дубів.
Вона в великому і самому малому,
Зерняті, що крізь землю міцьно б’є.
Так вперто «торить», до життя собі дорогу
Щоб з під небес, - його прийнять в себе.
Вона в струмках, пташиному польоті,
Весняному заспіві солов’їв.
В «сох́атого» ревінні, «рожн́ім» двобої,
Та вересків, брусниць, чорниць коврах.
Вона цвіте, красується та плодить,
Усім живим, що з лісом проросло.
Вона у всьому, всьому тім живому,
Що для людини лоном є його.
Як животворне джерело любові,
Краси, натхнення і всього, що є…
Що нас чарує, ростить та лікує,
Годує, напуває й береже.
Щоб ми з тобою жили у єднанні,
Природно - істинних святих основ буття.
Для того, щоби наша людська совість,
Оберігала в нас його життя.
Турботу, вдячність… щоби проявляла,
Стремліннях та ділах від рук своїх.
Щоб благодатністю природа наділяла,
А Батько – Ліс, дібровами шумів.
Що ж скажеш ти, зелений добрий друже?
Обіцянок для тебе до схочу.
Тебе відроджують, насаджують і ростять,
Як видно «вдало», в «звітному листку».
«Болить, болить..», все тихше всього гомін,
Тварин, птахів, дерев, і трав й кущів…
Почути зможе той, хто поруч ходить
З надіями і мріями в душі.
Почуть тебе,- спроможна та людина,
Хто серцем може з Богом говорить.
Хто у собі, як пісню лебедину,
Любов плекає, віри святу мить.
Живуть вони, по правилам турботи:
Те що спожив, із вдячністю прийми.
Бо те, що ми беремо у природи,
Благословенні Батькові дари.
Нехай моз́оляться невтомні їхні руки,
Душа господаря, хай піснею звучить.
А серце їх, переживе всі муки,
Бо для дітей працюють, і століть!..
Такі в науці звуться лісоводи,
Серед людей,- це просто лісники.
Вони живуть за покликом природи:
Для нас майбутнє, серцем зберегти!..
p/s Усім невтомним трударям великої лісівничої сім'ї і тим хто вже завершив свою невтомну "земну ходу" у турботах та мандрах лісовими просторами, з найкрищими побажаннями та низьким укліном за невтомну їх працю - "народжувати, берегти, життя", перебуваючи в Господній благодаті та творінні духу свого, С.Кріпаќ́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238023
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.01.2011
автор: Сергій Кріпак*