Златокоса наречена з срібним сумом заручена —
Осінь йде, мов королева, по землі.
Їй услід на срібних крилах лине Вітер норовливий,
Пір'я ронить білим снігом по землі.
Небеса вдяглись у вбра́ння з хмар, дощу і сподівання,
З теплих снів аж до наступної весни...
І лиш пісня все не стихне — дзюркотить струмочок стиха
Між пожовклої осінньої трави.
Всі дерева вже поснули, біди й радощі забули,
В царстві тихому Орфея вже вони.
Тільки сосни та ялини, наче в спомин теплій днині,
У зелених одежинах сплять вони.
Срібняком у небі зблисне круглий місяць, знову зникне.
У бездонній хмар перині заховавсь...
Лиш співає стиха Вітер, ходить Осінь все по світу
І Землі шурхоче Листя колискову Трав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2011
автор: Marika