Пробачте, любий, за кохання,
За спраглий крик моїх романсів,
Душі розпечені страждання,
Що рознеслися з першим вальсом.
За роз’ятрені серця рани,
Тривоги завдані щоранку,
За те, що вами не кохана,
За те, що граю у мовчанку.
Пробачте милий мій, за втому,
Пекельні крики світанкові,
Що ви не ночували вдома,
Бажану гріючи в розмові.
Пробачте страх, пробачте осінь,
Яку в житті для вас створила
Я вас образити не хочу,
Давно вже знаю, що не мила.
Але дозвольте ще востаннє,
На вас свій погляд зупинити,
Не принесу вже вам вмовляння,
Знайду ще сили залишити.
І все одно, що іній лютий
Зимою в серці простягнеться,
Що вас не зможу я забути,
Але скажу: „Усе минеться”.
Я віднайду ще шлях відради,
Знайду у серці диво-ліки,
Пробачте, любий, за образи,
Я залишаю вас навіки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2011
автор: Цикнева