Ви вже існуєте, полум’яні рядки,
Засвідчені вогнем пред вічним ликом тьми,
І знаками даються творящу вас взнаки
Думки, що прагнуть жить, слова, що славлять мить.
Проявлені уявою на аркушевім дні,
Навік реінкарновані у тілеса словес,
Ви маєте віднині тягнути власні дні,
Допіру дух ваш світлий в їх лоні не воскрес.
І прийде той, хто миттю прозріє вічну суть,
Незмірний світ звільнивши від міри слів-речей,
Аби за ним наступний міг знов усе збагнуть,
Як немовля кричуще Глаголом нарече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238326
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2011
автор: Богдан Ант