(озвучено божевільною Ласункою)
Туман над містом. Вечір. Тихо.
Ти щось щебечеш захопившись.
Твій носик збагрянів кумедно,
У комір теплий похилившись.
М’якенькі губки, поцілунок.
І оченята чорні, чорні.
Ось мій найкращий подарунок
Зігріти знов твої долоні.
Тремтить у серці одержимість.
Знову ховаєшся в обійми.
Напевно втратили ми розум.
Напевно просто божевільні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2011
автор: Ігор Вовк