Ти знов не тут, не поряд - десь далеко.
За 37 кіло́метрів від міста.
З туманом зникнув ранком.
І повідомлення лишив без змісту.
Ти подумки лишився крейдою на све́трі.
Легеньким снігом,танучим від дотику з губами.
Ти все ще там, за 37 тих клятих кілом́етрів.
Із іншою вже ділишся своїми снами.
Трясуться руки, як від Паркінсона.
І страх у танці із бажанням в тих очах.
Так просто взяти трубку телефона.
Так просто можна подолати страх.
Якби ти знав, як я цього чекаю -
Ти б просто взяв і розсміявся мені в очі.
Лишив мене ковтати сніг,що танув ...
Ти б просто взяв і зникнув серед ночі.
Не дочекавшись ранку..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238549
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2011
автор: Сльоза