Раптовий звук мобільного збудив посерд ночі.
А сльози , як туман вже полонили очі.
Чужий жіночий голос промовив як молитву:
"Нехай іде до тебе, а я без нього звикну...."
Один і той же сон,
Кидає в піт щоночі,
хапаю телефон
і знов в тумані очі.
Всю землю замітає уже не перший сніг
і вкотре я плачу́ за свій солодкий гріх.
Бо голос той жіночий усе тоді віддав:
і серця звук шалений,все, що він кохав...
Один і той же сон,
кидає в піт щоночі,
бо не ВОНА а Я дзвонила серед ночі...
04.02. 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238767
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: Шипшинка