Цнотливо-білий сніг іскриться,
Сніжинки творять зорепад.
Невже мені все це насниться,
Коли ввійду в зимовий сад?
Січневе сонце безпорадне,
Хоч шле яскраві промінці.
Промерзлу землю ще не здатне
Зігріти, й щічки на лиці
Рум’янець вкрив доволі рясно,
Замерзлі носики стирчать.
Та все довкола так прекрасно –
Від щастя хочеться кричать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238772
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: Олександр Ковальчук