Із снів кольорових приходиш, ласкавко, до мене -
І вже не самотньо на білому світі з цих пір.
У морі зеленім, у білому цвіті ромена
Чекаю тебе, моя люба, і буду чекати, повір.
Не станеш баритись - огорне сподіване диво,
І долі схололі зігріє незнане тепло.
То, може, планида уже й не така вередлива,
Бо все відворотнє у тартар навіки стекло.
Щодня тебе жду, виглядаю на битій дорозі,
І рветься кохання із серця на білім коні.
А ти в оцих снах, наче свято дзвінке на порозі
Всміхаєшся радо мені одному лиш, мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2011
автор: Вячеслав Романовський