Жмття, життя… Як важко тя пржити,
Колодою по світу волоктись;
Життя, життя – розтрощене корито…
Чи станеш ти відновою колись?
Я по життю тихенько шкандибаю,
І чорна хмара над шляхом моїм…
А я хотів би аж до небокраю
Піднятися; туди, де Божий дім!
Життя, життя… Ти помаленьку тлієш,
Але могло б горіти для людей,
І сіяти не розпач, а надію
Для всіх забутих, кинутих дітей.
То дай же, Боже, милосердний Отче,
Прожити гідно залишок цих днів;
Щоб на суді, підвівши свої очі,
Сказати міг: «Я жив, як ти хотів.»
Не дай мені зів’янути, зігнити,
Дотліти і згоріти до кінця;
А дай мені таким життям прожити,
Щоби раділи зцілені серця.
Щоб мною міг пишатися Ти, Боже,
За мене щоб раділи небеса…
Допоможи, бо сам я так не зможу,
Без Тебе я загину, як роса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238862
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: Богуслав