Колись, саме таким чином народилася моя "зимова казка". Вона виявилася позитивною. Тож, спробую ще!
Ще пару днів і я буду сама. Мій язик танцюватиме в роті зі словом "single", як в дитинстві з льодяником "дюшес" чи там "барбарис". Для мене, щоправда, це означатиме не зовсім самотність, радше - свободу - крок вбік, аби поглянути на Життя з іншого ракурсу.
Ледь помітний смуток серпанком оповиває ще сонні мої крила. Сонце вже прокинулось і прагне, вимагає, спонукає до Життя! Я одягаю полотняну сорочку на голе тіло, виходжу боса на двір. Цілую своїми слідами роси на травах і молюся-райдію, чиню Рай в своїй душі. Здіймаю руки до неба і приймаю в себе Любов - від Бога. ВІД-ЧИНЯЮСЬ! Можу творити Дива!
Я.
Можу.
Творити.
Диво.
"Ти Felici, моя дівчинко?" - голосом мого італійського батька промовляє до мене Газда Світу, торкаючи розкритою теплою долонею моє розпущене волосся.
Певне, що щаслива!
Усміхаюся Йому очима і біжу...
Творити Дива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238896
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: LaLoba