Побіжу по зеленому полі
і впаду, потону у траві
Кажуть так не буває ніколи
Та для мене травинки живі
Я їх чую, як з вітром співають
Розумію їх кожна слово
Подих вітру також відчуваю
Й перекласти для вас готовий
Мову звірів також чую наче
Кілька років у школі вивчав
Навіть дощ розказав чому плаче
Я його розумію печаль
Мову квітів, що сонця чекають
Мову книжки, що вкрилась пилом
Мову сильного шторму я знаю
Та одна мені не зрозуміла...
...По очах, по вустах, і по кроках
В серці що - вогонь чи крижинка?
Де дають про читання уроки
Щоб дізнатись що каже жінка?
Це найбільша загадка у світі
Всім відомо - не тільки мені
Як же все таки нам зрозуміти
Коли "так" це "так" а "ні" - "ні"
Але я якщо чесно й не проти
Хоч й не надто вам в душі проник
Може й стану колись поліглотом
І жіночий я видам словник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238915
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: MC_Yorick