19 ПОШТОВХІВ
Через дев’ятнадцять поштовхів
Серце каже, що зупиниться,
Серце каже, що стомилося,
Час малий дає на роздуми.
Перший поштовх...
Я здригаюся.
До кінця не розуміючи,
Аж до другого бездіючи,
Все збагнути намагаюся.
Третій поштовх...
Жити хочеться.
Он четвертий наближається,
А мені вже смерть ввижається
І душа моя тріпочеться.
П’ятий поштовх...
Все згадалося:
І дитинство, і народження,
Випускний і нагородження,
Як жилося і кохалося.
Шостий поштовх,
Аж до сьомого:
Діти, школа, їх одруження,
Всі хвороби та одужання.
Вистача в житті вагомого.
Восьмий...
Рухаюсь до старості.
Пам’ятаю й посміхаюся,
Цим періодом пишаюся,
Всім бажаю стільки ж радості.
Дев’ять... Десять...
Руки трусяться.
Чи самі, чи серце бавиться
І зупинкою цікавиться
Та на зло мені вовтузиться?
Одинадцятий відлунює...
Сил не стало, слів не вистачить.
Вороги мене хай вибачать,
Друзі в пам’ять щось подумають.
До п’ятнадцяти темнішає
І тунель тепер ввижається.
Рай чи пекло наближається?
Розумію, не безгрішний я.
Я сто років жив, не каявся,
Та шукав своє призначення...
Вісімнадцять...
Посміхаюся...
Дев’ятнадцять...
До побачення...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238954
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: ars