Мусони, бризи, трамонтани...
Із гір, із моря, із степів...
І небо вже давно багряне,
А час, немов оторопів.
Дмуть звідусюди, як на горе,
Не розібратися в вітрах.
Втікати у відкрите море?
Шукати захисту в горах?
Міняють курс потужні фени,
Від гулу мозок аж набряк.
Чом не виходить на арену
Й мовчить на вигоні вітряк?
Вітрам ніяким не покірний,
Відчувши напрямок новий,
Лиш він піймає подув вірний
І зрушить камінь жорновий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238975
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: Галина_Литовченко