Вкрилось поле золотистим цвітом,
Збилось табуном тепло вогнисте,
Розкидає у пориві вітер -
Волошкове райдужне намисто
Сонцем зморена вона у полі,
Немов латка, гола серед жита,
Жне серпом і дорікає долі -
Що душа порожня і розбита...
Чом же лиш у спогадах лишилось?
Як удвох в шовкову падали траву?
Заросли стежини де любились -
Не зрівняти вже життя криву...
Тисне подих біль колишніх днів,
Хоч вже й білим цвітом вкрились коси
Він, дорослих має двох синів,
А вона...ще НАРЕЧЕНА й досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239073
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: Ninel`