Непомітно вогонь на долонях до попелу чахне,
На друзки всі слова розлітаються десь в тишині,
І мовчання моє розбивається глухо до кахлю,
Та всередині, - там, - вже кричати хотілось мені.
Запитай у бескид про, оголені смілістю, фрази.
Поміж них знов застиг присмерковий світанок до скла.
Чи я мучусь ще? Так, адже досі ми тлієм не разом,
І назовні я злюсь, та в душі вже не тримаю зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239115
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: Halyna