світло...
бачеш краєчок світла?
він затоплює небо
світанок.
ніч лягає спати, наривається світим покривалом і засинає...
тиша...
тиша...
хрусь.
ламається суха гілочка від раптового пориву вітерцю.
Вона з"являється здається нізвідки. шарф, теплі рукавички, чорні окуляри.
сумка через плече і усмішка.
заморожена усмішка на обличчі.
Дивна, навіщо тобі чорні окуляри? сонця ще не видно, світло не пошкодить очей..
усмішка на мить здається сумною, але то тільки здається.
розчепірюється небо.
починає падати сніг .
ніч крутиться в постелі, на секунду прокидається і знову засинає.
на мить стає темно і вона знімає окуляри.
знову одягає. навколо світло і падає сніг.
коли ти в чорних окулярах, то може здаватися що ніч і світло зустрілися.
ти можеш прикидатися всесильною.
ти можеш створювати сутінки.
тиша.
тільки краєчок світла потягується і розтягується навколо.
ніч міцно спить.
а Вона зникає.
коло замкнулося
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239255
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2011
автор: Шалена помаранча Лорна