От ти кажеш,
Що я, ніби пан,
А ти - січовий козак,
Весь із себе
Такий “смутьян”,
Враз за шаблю,
Як щось не так.
Вільним вітром
Летиш по степу,
Вічно п`яний
Цілуєш люльку,
Що не день -
То нова халепа:
Завтра - смерть,
А сьогодні - гульки.
Мов татарин живеш,
Мій брате,
Як розбвйник...
Він ще сміється!
Будь я пан -
В москалі б посватав!
Поголив би тобі
Оселедця...
Ні, ти знаєш,
Зухвалий друже,
В мене інша
Уява про Волю.
Я веселий, як ти,
І дужий.
Та не скиглю
За власну долю.
Маю добру дружину,
Й сина.
Через те я такий
Пихатий.
Син - господар.
Як я загину -
Успадкує садок
І хату...
Зрозуміло?!.
А “пшецька мова”,
Й те, що ”ляха тягну
На спині”...
То брехня!
Я козак -
Реєстровий.
І так само -
Служу Україні.
________________________________________
http://www.proza.ru:8004/author.html?yatsenko
http://www.stihi.ru/author.html?yatsenko
http://www.marka.ua/scripts/content.php?view=main
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2393
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2004
автор: Станислав Яценко