Поміж вишень і соняшників хата
Стоїть собі і спогади горта.
Була сім'єю дружною багата,
А нині - сирота й не сирота.
Батьки зостались на землі довіку,
А діти розлетілись. Діти десь...
Надія вкотре виглядає з вікон:
Можливо, хоч у гості, хоч на день.
Старенька хата всілась на узбіччі,
Швидке авто повз неї поспіша.
А дні мов дим.
Вже й серпень... Знову січень...
А хата жде, як неньчина душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239460
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.02.2011
автор: Вячеслав Романовський