Життя проходить, наче цвіт:
Цвіте, а потім в’яне;
Ніхто не зна на скільки літ
Воно й для нас протяне.
Життя минає, наче дим,
З'явившись на хвилину;
Будують люди гарний дім,
Та й ляжуть в домовину.
Життя зникає, наче тінь,
Що ходить вслід за нами;
І так вже сотні поколінь
Життя летить з віками.
Людина проживе життя,
Та й перед Богом стане,
І Вічний, Праведний Суддя
Її буття розгляне.
То ж, любий друже, поспіши
Спасителю віддатись;
Він хоче дати мир душі,
Навіки Другом стати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239652
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2011
автор: Богуслав