Крокую на небо .
Урочисто і заповзято…
Перетинки крил зачіпаються ненавмисне
Об лігва людей, цівки світла їх душ,
Об відкриті кватирки надії,
Об цвяхи осуду й пихи...
Розжовані пастки страхів ,
Клейкі й протяжні звуки порожнечі
Обминаю!
Надривні крики вітрів, вигуки галок, горобцеві цвіріньки
Вмить перервуться дротами занедбаних АТС
Кахиканням прудких собачих ранків озветься двір,
Тролейбусним скавчанням повз мене проялозить світ…
Я піднімаюсь !
Вгору, крокую ввись.
Ще вище,
Дістатись чистоти і світла,
Нагою вскочити у струмінь безкінечної любові…
Урівноваж мене собою!
08.02.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239667
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.02.2011
автор: gala.vita