Як стовп самотній на дорозі,
Як та невидима,німа
Як тая голка в сіні...просто.
Стоїть мов та стіна пуста.
А за вікном летить життя,
Немов сніжинка на морозі,
Вона стоїть як вкопана,глуха
Поринута у спогади,
які не гріють завсім.
В скляних очах невидно вже нічого
Лише зрачок розширений,пустий.
Вона жила лише заради нього,
А він напевно просто був сліпий.
Сліпий?Чи просто прикидався?
Вже не важливо...час пройшов
Вона хотіла жити ним,
Але він відвертався
З її життя назавжди в нікуди пішов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239676
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2011
автор: Маленький рай..