Невисокий чоловік середньої статури, середнього росту, середнього віку, здається все у нього середнє, і зовнішність, і достаток, і суспільне становище. Хоча суспільне становище у нього середнє для невеличкого містечка, тобто райцентру, а зараз в’їхавши у місто з міліонним населенням чоловік вже не здавався таким середнім. Пошарпана машина марки Славута, різко контрастувала на дорогах обласного центру з іномарками, незважаючи на те були вони новенькі чи давно вже Б/У. Чоловік був як то кажуть заядлим рибаком, рибалка для нього не просто захоплення, а все життя, він все міряв рибою, будь яка подія асоціювалася в нього з сортом, видом або наживкою.
Ось і зараз влаштувавшись за маршруткою в котру люди набилися мов оселедець в банку, рибак слідкуючи за червоним кольором світлофора на перехресті, спостерігав як люди обступили якусь торговку, мов дурний мальок приманку. Він не розумів людей, як можна їхати на рибалку щоб пити горілку? Він ловив рибу тверезий, ловив з захопленням, не тільки тому що сім’я через безробіття тільки тим і жила, що він спіймає, а тому що це йому насправді подобалося, це було його життя, риб’ячий світ, тому світу людей він не сприймав.
Ось загорівся зелений колір на правий поворот та машини мов косяк риби почали рух, рибак пригадав місце на їхній річці, де річка також розходилася, там краще за все ставити сітку, обов’язково щось попаде. Авто котре їхало попереду почало звертати на узбіччя, та рибак помітив міліціонера котрий наближався до авто котре зупинялося, рибак подивився з виглядом поваги та попрямував далі.
Біля ще одного перехрестя рибак помітив невеличку аварію, два авто зіштовхнулися кілька подряпин та невеличка вм’ятина, гурба людей скупчилася та голосно щось обговорює. Теж знайшли видовище! От якби спостерігати за поплавком котрий спокійно стоїть аж ось як пірне, оце видовище так видовище.
- От дурна баба! – Рибак після кількагодинного блукання містом нарешті заїжджав на стоянку торгового центру, впхнув свою Славуту між джипом, котрий більше нагадував трактор та якоюсь прилизаною іномаркою з двома дверима як у Таврії Василя. Настрою зовсім не було.
- Чого бажаєте? – Щойно потрапив у необхідний магазин, як до нього підійшов якийсь молодик у чудернацькому чи-то светрі, чи-то рубачці з клаптиком паперу на тому місці де в піджаку має бути біла хустинка. Озирнувшись рибак помітив що він не один в такому вбранні, таких молодиків тут кілька, вони ходять проміж рядів мов хижа риба, та помітивши когось в іншому одягу кидаються як риба на хліб, і так само як риба, один вхопить то інші мають чекати іншого.
- Та ось, баба прочитала про акцію, на телевізори. – Рибак зацікавлено роздивлявся простору залу набиту всілякою технікою.
- Така акція є, вам треба трохи далі. – Рибак відчув себе черв’яком, котрого риба попробувала, та відплила поступаючись іншій котра заковтне.
- Чим можу допомогти? – Інший молодик в такому ж вбранні тільки обличчя рясно всипане прищами.
- Акція на телевізори. – Рибак цього разу менше вдавався в деталі, щоб значить, не спугнути.
- Так, така є, вам якого розміру? – Схоже ця риба заковтнула.
- Ось такий. – Рибак за звичкою руками вказав на розмір. – Скільки коштує?
- Давайте пройдемо, подивимося та підберемо по ціні. – Молодик-риба повів рибака до полиць з акційними телевізорами.
- Ти дивись! – Рибак зупинився біля здоровенного екрану, майже в людський зріст, на якому показували якісь величезні машини на колесах трактору виробництва ХТЗ, котрі з легкістю їхали по легкових авто вишикуваних в ряд, з динаміків лунав рев моторів. Ось водій одного з авто ніби помітив рибака, котрий зазирав через те здоровенне вікно, його машина-здоровань зупинившись мов хижак котрий помітив здобич, тихенько розвернулася, рибак помітив товсті труби котрі захищали решітку радіатора. Рев мотора нарощувався, аж ось авто-гігант рвонувся в перед та поперло прямісінько на рибака, рев мотору наближаючись став гучніший, авто неслося рибак помітив щебінь котрий виривався з-під коліс, труби, решітку радіатора та самовпевнену посмішку водія, фари та знову рев, у рибака волосся стало дибом, треба тікати! Куди?! Куди тікати?! Чоловік відсахнувся. Машина-гігант проїхала повз камеру, рибак перелякано озирався, молодик-риба намагався приховати посмішку, окрім нього ніхто не звернув на рибака жодної уваги. Намагаючись вгамуватися рибак сказав тремтячим голосом. – Цей скільки?
- Двадцять п’ять тисяч. – Молодик-риба здивовано подивився на покупця котрий з вигляду не тягне на такий достаток, але хто їх знає скільки в них грошей. – Можна в кредит.
- А в кредит це як? – Рибак зачаровано спостерігав як машини-гіганти катаються по арені та чухав потилицю.
- Якщо ви працюєте більше пів року то банки надають товар в розстрочку. – Пояснив молодик-риба.
- Ти ба малеча! - Коли рибак вийшов з торгівельного центру з акційним телевізором, то з презирством подивився на джип біля якого стояла його Славута. Вкладаючи телевізор в салон свого авто подумав що такі машини як його Славута гідні лише на те щоб по них їздили машини-гіганти, сковзнув очима по прилизаній іномарці з двома дверима. – Ти навіть на те не гідна.
Стоячи на перехресті рибак думав «оце б йому гігантську машину, навряд би чекав зелений колір світлофору». Чомусь спала думка «а як воно дивитися по такому телевізору футбол?» він ніколи не цікавився футболом, аж ось захотілося.
Прийшовши додому сказав здивованій жінці, що йде влаштовуватися на роботу, а рівно через півроку поїхав за новим телевізором.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239925
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2011
автор: Линник Анатолій