А пам’ятаєш дев’яності
Як ми с тобою «піджаками»,
В Угорщину, не в гості,
І днями, і ночами?..
У пам’яті, як на долоні бачу:
У них, у нас, в нейтральній зоні,
Годинами чекали вдачу,
В авто, у чергах, на кордоні..
Тоді, щоб не марнувати час,
Вивчав по книжці їхню мову,
Звучання слів по кілька раз
Повторював все знов и знову.
Під час угорського контролю,
Їх митник розвернув посібник,
З підозрою прогладив все рукою,
Чи не загубився в ньому срібник.
А потім, прочитавши назву,
Побачивши мої примітки,
Із подивом спитав відразу:
Навіщо ці мені «начитки»?
У щирості й відкритості
Я спробував все пояснити:
Мою цікавість до угорської,
Бажання нею говорити…
А він мовчав і просто слухав,
В очах його майнуло покоління:
«Соцдружба» старшого «братухи»,
Символів фальшивих поклоніння
У 56-му радянські танки,
Артобстріли у Будапешті,
Свободи замордовані уламки,
Розвал імперії, нарешті…
С повагою віддав підручник,
Від серця побажав нам вдачі.
Він, як і ми – історії заручник,
В пориві до свободи, в плачі.
Час промайнув, змінилися маршрути,
На жаль не вивчив я угорську,
Напевно, так вже мало бути,
Прийшлося повторювати польську.
Сьогодні ж слухаю «політеліту»,
І в’януть жорстко мої вуха
Та справа не у складності «граніту»,
Не звідти долітає муха!
В думках у них нема навчання,
Там злість, зневага, холод снігу,
Там одержиме їх бажання
Нас кинути в лиху годину.
Чи kenyr, хліб, чи хлеб,
Ніяк не пахне тут нацизмом,
Це мовний символ, герб,
Захист від імперіалізму.
Ось збережемо ми його, чи ні,
Чи втоплять бісові реформи,
Народну мову у вогні,
Спотворені в законі норми?
Напевно, все розставить час,
Але ті очі, сповнені поваги,
Той погляд митника не раз,
Мені давали у душі наснаги.
«Піджаки» - жителі прикордонної місцевості, на яких при перетині кордону, записувався понаднормовий товар. Як костюм підвішений на вішак в авто, про який згадують тільки тоді, коли одягають на церемонію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239941
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.02.2011
автор: traven`