Коли мені важко - я йду у Софію,
Коли мені легко - до неї я йду.
І тут біля Брами,
І тут біля Храму
Я спокій і силу душі віднайду.
У тихім провулку горить Серце міста.
Схилились над ним гіацинти небес.
Відкрилася мушля в акантове листя.
І сяють Корона, і Сонце, і Хрест.
Вздовж білого муру - під Божу Премудрість
Йду від галасливих спокус і марнот.
Велич дерев лиш підкреслює сутність
Вічного міста і справжніх щедрот.
Легко лягає проміння над тінню.
Золото бань віддзеркалиться в Слові.
Сяйво Софії спокійне та сильне.
Мудрість - це світло. Світло Любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239996
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2011
автор: Ольга Медуниця