Реве та стогне дух мій впертий,
Душа від болю завмирає, -
Лежить обтріпана й обдерта,
Реве і стогне… Не стихає.
Пече… Болить… Боліти мусить,
І розриватися від болю…
Мене, як в лихоманці трусить…
Ну що ж, таку вже Бог дав долю.
Та я не ремствую нівроку,
Бо це несу я по заслузі;
Ось тільки б не завити вовком,
Нести і бути сильним в дусі.
Хай Божий серп мене обтеше,
Щоб вийшов я неначе злато;
І кожен крок мій хай простежить
Мій Бог, що милістю багатий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240080
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2011
автор: Богуслав