Ковток жаги
В твоєму надвечір’ї.
Як мало слів.
А лютий, як тоді,
Розносить сніг
Шматками на подвір’я.
І тане час,
Чи цукор, у воді.
Тремтять вуста
І штори у кімнаті.
-Ну, як живеш?
Похитується бра.
Шумить шансон,
Що важко розібрати
Старий мотив.
-Мабуть, мені пора…
Коротка мить
Живого надвечір’я.
Так мало слів.
І знову, як тоді,
Вона іде –
Із дому, на подвір’я.
Іде у вічність –
Вкотре
Назавжди…
2.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240250
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2011
автор: Мавка