Все що не ціле,
Благими нитками
Зшито.
Твори небесні,
Чумацькі шляхи
биті,
весною потрощені.
Колесами часу стоптані.
Коханням списані…
Поглянуть угору страшно,
а в низ - тривожно.
Отак і сиджу на гілочці
Спати не вкладаюся.
У вирій не збираюся,
Мовчанням огорнута,
Чеканням.
А диво твориться
По-за моєю спиною,
а світ крутиться.
Не втримаєш!
Летіти!
Вбити сіру імлу!
Чи не Жар-птиця я?!
Чи не Фенікс?!
Здати крила в майстерню,
насьорбати з неба струму
синіх розрядів,
тоненькі ремені сили,
невидимі ниті любові
зв’язую з небом себе і з вітром.
Гримнуть двері
Мов паща дракона,
Протяг вистромив морду холодну,
Сміється скрипуче останній тролейбус -
Я не страшусь ,
Бо вже мені час!
В дорогу.
В дорогу!
Чуєш гудіння,
Стогін гілок,
Кватирка твоя роззявила рота,
І втрапили кроки дощу на твоє підвіконня .
Не бійся, то – я, лечу!
Все скоро зміниться.
Весна вже зі мною цілується.
Все що зшито –
Зростається!
11.2.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240502
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.02.2011
автор: gala.vita