Листа пишу, немов ножем по серцю
І як під ручкою не запалав папір?
І с кожним словом падає тягар на плечі
Остання крапка… важко так.. повір
Кровавим шовком розлітались
Думки, у просторі надій
Вони, в агонії, ще сподівались,
Що десь залишиться шматочок мрій…
Та все не так – та все забуто
Вже вирвано сторінку із життя
Так боляче, немов порізать руку,
Немов кинджал, - останнє «прощавай…»
Так треба… мушу, мушу, мушу…
Бо ж зрада – то найбільше з покарань
Вона забралась глибоко у душу,
Ввігнавши пазурі... мені уже не жаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240576
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2011
автор: NatalieFlower