Вiн каже, що ii не любить.
Нехай буде, так захотiла доля.
Вона його розлюбить тiльки на сьогоднi.
Виглядатиме все добре ззовнi.
А в серединi виверженння вулкану.
Безсоннi ночi, книги, пошук вiдповiдей.
Порожнiй кімнаті не потрiбнi зiзнання.
Не повернеш загублених речей.
А йти вперед i в серцi берегти кохання.
Днi проходять, а вiн для неi единий.
З тисячi, з мiльйона в цьому свiтi,
Тiльки вiн один iй потрiбний.
На щастя вiн з iншою щасливий.
Про неi вже давно забув.
Той час радiсний минув.
Та тiльки не забула вона.
Щоразу у снi бiжить йому назустрiч,
А коли прокидаеться, його нема.
4.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2011
автор: Олеся Вишня