Ти розвієш моє сирітство,
Може, десь на моєму початку,
Упізнавши, як сріблиться
У пелюшках твоя печатка,
Що занесена сонячним вітром
Через терни в мою колиску,
Над якою Аойда* на цитрі
Твоїм співом звиває низку
Приналежних тобі сонетів,
Що, зустрівши тебе, проспіваю
Примадонні, душі й кометі
Полум’яним шляхом до раю.
Самотині знайдемо міру,
В унісон забившися пульсом,
Перебравши кревної віри,
Затамованої у дусі.
І, розсіявшись у любові,
Загубившись в родинних узах,
Вознесемо подяку на слові
І Павлові при Брамі,
і Музі.
------------------------------
*Аойда – пісенна муза хтонічної давнини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240676
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2011
автор: Богдан Ант