У незвичну гру я граю,
Біле світло вимикаю,
Очі свої закриваю,
Темінь ніжну я вітаю...
Шепочу собі тихенько:
"Я маленька чарівниця...
і, коли моя зіниця
від решітки вій звільниться,
Я побачу новий світ,
Який створила я сама.
Піски, повітря, воду, лід... -
Робота це тільки моя.
Я є творець нового світу!"
Від вій звільняю я зіниці
І дійсно бачу, відчуваю,
Я – дійсно справжня чарівниця!
Тепер свій власний світ я маю!
Такий, який хотіла я сама!
Яким я його побудувала!
Тепер живе душа моя
У світі, де в дитинстві грала.
01.03.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24072
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2007
автор: Одного мира мало!