У мене – Беккет, Чєхов і Гомер!
Дебати – що раніш – театр чи драма:
– Свій виток випий, поки не помер!
– Як хочеш жити, то знайди – й до граму!
Я слухаю своїх героїв дня
І маю свідчити, що все логічно.
Та скільки те і інше не єднай –
Лишається одне – трагікомічне,
Котурноноге,– щось кумедне й зле,
Бо в зліпок кожен вклав окрему лепту.
Ім’я хай дасть йому Станіслав Лем –
Я ж тезісно перекажу концепти:
Для голої ідеї дійсність – шок!
Арешт! як для поезії – катрени.
І – випорснувши наспіх з пелюшок,
Трагедія життя спішить... на сцену.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240899
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Богдан Ант