Старі образи викинь з голови
Повір, не варто їх тримати в заперті.
Пусти їх за водою, течія покаже
Все, як буде краще, лілія розкаже.
Ти ж не знаєш як усе складеться:
Може гроза ось насуне, а може минеться.
Може вітер здійме твої крила небесні
І буде лиш видно сліди: маленькі, чудесні.
Хоч, мабуть, ти вирішуй сам
Чи жити без образ чи берегти їх там.
Що тобі найближче та рідніше обирай
Тільки винен будеш ти, запам’ятай.
Життя – цікава штука, знаю,
Та іноді бентежить дико – я тікаю.
Не вихід це, я знов настирливо чекаю,
Щоразу більшу мрію солодко плекаю.
Стомився мозок від нудних перипетій
Приховувать не стану, я тюхтій!
Лякаюся дрібниць наївних в буднях
Між тим, скажу вам, повне то безглуздя.
Ви на мене не дивіться так.
Буває, що по іншому – ніяк!
Інколи мирюся, інколи борюся.
Зазвичай лише одне – щиро я молюся…
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240908
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Вона Катя