Як мед хмільний та й вип’ю я –
Душа всміхається моя,
Згадаються веселі дні,
І в серці вже дзвенять пісні.
І хоч зима жбурляє сніг
Заметами на мій поріг,
Зігріє щастя відчуття –
Кипить у лютому життя!
Як мед хмільний та й вип’ю я –
Душа зігріється моя,
В дівочих бачу я очах
Те, що застигло на вустах:
Слова майбутні чарівні,
Які народжують пісні,
Відкриті, дивні відчуття,
Які збагачують життя.
Як мед хмільний та й вип’ю я –
Душа відкриється моя,
А погляд вже, бешкетник мій,
Полинув до горбинок мрій,
Скотився нижче, ледь не впав,
Про ніжки пісню заспівав.
Чомусь з’явилось відчуття:
Під каблучками є життя.
Як мед хмільний та й вип’ю я –
Душа відродиться моя,
Зникає думки смак гіркий,
І крок стає легкий-легкий.
Шукаю я поміж людей
Блакить зворушливих очей,
Без них не буде відчуття
Про розкіш нашого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241026
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Ерох2