І я чомусь на мить зробилася щаслива,
І я почула дзв́онів голоси,
Моєї вже давно заснувшої душі.
Пробудження це сталось навесні,
П'янко-солодко пахли абрикоси
І холод у повітрі десь літав,
І ти мене покликав із собою в д́алі,
І усмішку свою подарував.
Чомусь тебе назвала тигренятком,
Чомусь я стала янголятком,
А до недавна дивом лиш була.
Можливо скоро стану зайченятком,
Можливо буду ,а ,можливо, і була.
Давно у серці порпатися стала
Не знала ,що й кого чекала.
І вмить зробилася щаслива в душ́і,
І сіра злива відшуміла.
Звернув мої думки на іншу ти стежину,
Додав в них см́аку ,цукру і перчину.
Дивилася у небо- а зараз в твої очі,
І усмішка тікає від мене в твої ночі.
Ні ,не закохана не треба!
Розставить час діяння на поличках,
Напише хною долю на руках
І прошепоче те ,що розчинились ми в віках.
Але чомусь на мить зробилася щаслива,
Потрапила у ейфоричний вир життя.
Й ніхто не зможе відібрати цю хвилину,
Лише тобі довірю обірвати майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241039
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Дика Світлана