Любов веснянками карбує піднебесну,
Босоніж вийшовши, берези, мов спросоння,
Потягуються в ситцевій рубашці
Цнотливо сонцю, що на підвіконня
Прокралося подібно першій пташці,
В вікні небес проталених. «О, Весно!» –
Співає світ.– «Я – сі в твоїй октаві,
Я – всі, хто прокидається з тобою,
Щоб сіяти слова свої й прислів’я,
Щоб сім’я набуло свого розвою,
Вродило рясно й кожному налив я
Повнішу чашу в святості і славі!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241112
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2011
автор: Богдан Ант