Вона вмирала,довго і повільно,
Боролася за право жити знов,
І падала б’ючися об каміння,
Збиваючи стражденні ноги в кров.
Вона ховалася від всіх і всюди,
Блукала між країн і царських сіл,
О,скільки ще про неї скажуть люди,
Вона ж ридала,згадуючи біль.
Вона давилася чужим жаргоном.,
Випльовувала не свої слова.
О,ні!Змінили нашу рідну мову,
Вона вже не така була.
Колись за неї помирали люди,
Мільйонами лилася кров,
А зараз нехтують усюди,
Що заважає їй розквітнуть знов?
Розквітнуть і цвісти уперто,
Не бачачи руїни й сліз,
Іти не скуто,розпростерто,
І щастям осявати всіх.
Осінь 2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241121
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2011
автор: river