"Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох
днях знов найдеш його" (Еккл 11:1)
Скажи, кому ти совість запродав?
Де щедрість християнської натури?
...
Віддячив шеф, - бездітному, мовляв,
І сотенної вистачить купюри.
За що, питають люди, дар такий?
За те, що хлопець, як малах крилатий,
Накинувся на згусток вогняний,
Не дав йому у смак потанцювати.
А перший склад колись згорів дотла.
Забув? Тому минуло кілька років.
Зцілився швидко, наче й не була
Пожежа та найтяжчим із уроків.
Мовчи про кризу, бо на рік, бува,
Разів із п'ять катаєш по курортах,
Машини - дві, а їжі і питва
Із надлишком пливе до твого рота.
"Копійку" дав і руки не тремтять.
Що, жаба задавила? Помічаю.
Тобі п'ятак на бублика подать?
Бо в кого є, тому й не вистачає.
15.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241251
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.02.2011
автор: Ігор Рубцов