Вокзал, метро, дорога…
Усе втратило лік…
Панує безладдя довкола.
Час пік.
Спішу, працюю, хворію…
За кроком минає рік.
Сміюсь, святкую, радію
В час пік.
Машини стікають довкола
Неначе по столу сік.
Дім, скоріше додому спішу я
В час пік.
Хвилини рахує годинник
І чути незайманий тік.
Пливуть надомною хмарини
Час пік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241594
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: Ігор Вовк