Борошно молов мірошник,
Вітер млин старий хитав,
І незчувся, як під вечір
Сивим-сивим дядьком став.
Вуса й брови – білі-білі,
На горбинці носа – сніг,
За спиною – наче крила
Журавлині аж до ніг.
Сивий чуб, бліде обличчя –
Чи, бува, не захворів?
Двері рипнули, і тихо
Вечір місяць засвітив.
Увійшла кума – та гарна!
Пиріжечків принесла.
Цілував її мірошник,
Щоб ще з сиром напекла.
Цілував її мірошник,
Ніч схилилась на поріг,
А на них летів поволі
Перетертий жорном сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241648
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: Ерох2