І ночі предовгі, і стужені дні,
Коли без коханих, коли ми одні.
Душа у любові шукає рідні.
А пройдено сотні стежин і доріг,
І пізнано цноту, і пізнано гріх -
Та все ще далеко жаданий поріг.
А може він поруч, ось там, за бугром,
Й самотня мандрівка скінчиться добром -
Зустріне-обійме любові огром?
Всміхнися коханню, йому йди навстріч,
Оддай без останку і день свій, і ніч -
Тягар одинокості скинеш із пліч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2011
автор: Вячеслав Романовський