Сьогодні уві сні я бачив Ісуса.
Упізналися не зразу. Він збрив бороду,
Залишивши густі вуса
й Елвісові бакенбарди.
А я виріс, прийняв молоду подобу
і мрію стати бардом.
«як не старайся, не станеш» - каже: «граєш марно,
і цей вірш гарантує негативну карму».
Від цих слів розладилася навіть гітара.
Хотілося чимось Його вколоти, тому з’язвив:
«почала розбрідатися твоя отара!»
Не пройшло й секунди, стерпнув мій язик.
Що ж… Мовчатиму. Розповідай мудрець,
Тільки навіщо цей казна-який форс.
Ну то й що, як одна з твоїх біснуватих овець
Забула про субординацію і комільфо.
Спробував запитати про життєвий сенс,
Але Ісус махнув рукою вбік.
Розумію - навкруги концентрований Дзен.
Проникнувши в нього – попадаєш на пік.
«твоя душа - це допомога
і переварювання знань» -
Сказав Господьович строго:
«допік мені, не треба більше німих питань».
Онулившись, прекрасно розумів,
Мабуть, що треба прокидатись.
Він вигукнув, ідучи в хлів:
«готуйся, адже скоро страта».
17.02.11.
так, немає ритму
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.02.2011
автор: Gaduk