Розім’яті, струпілі
Залишки снігу
Асфальт роз’їдає
Своїм чорним тілом.
Сухотні, кістляві
Руки у клена
Тягнуться в сіре
Насуплене небо.
Сонце схилилось
Зблідле хворобою.
Волосся попалене
Волочить дорогою.
Одужує, наче,
Крізь тихе «кахи»…
Засинає рано…
Хтось дзвонить!
Не ти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241862
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2011
автор: Ігор Вовк