Холоднее «денне» світло уночі.
Не менш холодна, одинока постіль.
Гучний, болючий крик душі. І ці Твої слова:
«Пусти мене. Я більше так не можу…»
Клубочеться у мозку чорний смуток.
Не хочеться впадати в відчай,
Та ж досі дуже ще болить.
Я навіть радий, що Тобі знайшовся (чи знайдеться) ліпший…
Пошепки: «Надобраніч!» - сам до себе.
Твій образ, наче він вкарбрваний в сітківку:
В Карпатах. Ми. Дерева аж до неба,
Яскраве сонце, добрі люди… гірко…
00:53 / 18,02,2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242277
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2011
автор: Юрчик Антихрист