Чекав одну людину я в он-лайні,
Та не повірите: її нема й нема.
Можливо, досить вже її чекати?
Пройшла зима, весна і знов зима..
Мене з дитинства вчили дочекайся -
І матимеш винагороду ти.
Та все говорять люди: «Здайся, здайся».
Не досягнеш ти все-таки мети.
Та вже давно не вірю я цим людям,
Вони життя свого прожити не змогли!
Тепер до мого тягнуть свої руки,
А на руках висять в них кайдани.
Я вже не рік чекаю свого щастя,
Та все-одно не здамся зараз я.
І їм відмовити мене не вдасться,
Живу я не для них своє життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242288
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2011
автор: Дивний...