* * *

Засмучене  небо,  ридають  хмаринки,
А  вітер  в  подвір'ї  гуляє...
Шепоче  "Чом  журишся,  мила  дитинко,
Як  хочеш,  тобі  заспіваю".

А  дівчинка  тихо  сидить  біля  тину,
Зажурено  дивиться  в  небо...
"О,  де  ж  би  знайти  мені  теплу  хатину,
І  більше  нічого  не  треба".

І,  склала  на  грудях  долоньки  худенькі,
А  сльози  з  очей  покотились...
Заплакало  бідне  дитятко  маленьке
І  в  щирій  молитві  схилилось.

"О,  Боже,  невже  прийшов  час  помирати?  -
Сльозами  вмивалась,  ридала.  
Невже  із  життям  уже  час  попрощатись?
А  я  ще  життя  не  пізнала".

Аж  раптом  промовив  хтось  ніжно:  "Не  бійся.
Тебе  я,  дитя,  не  залишу.
Ходи-но  до  мене,  в  обіймах  зігрійся,
Ходи,  я  тебе  заколишу".

Неначе  сирітці  нещасній  наснилось,
Неначе  почулось  дитині...
Здавалося  з  неба  бабуся  з'явилась
Й  на  руки  взяла  сиротину.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242424
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2011
автор: Богуслав