Губляться межі, сережки, спогади, телефони,
Губляться люди, дороги, слова, і місця на карті…
Я загублю тебе, ти загубиш сон,
Ми одне одного варті…
Губляться лишні, колишні, слушні, смішні, невтішні…
Господи, скільки у світі загублених і не знайдених,
Скільки стоятиме перед дверима, і все ж не зайде…
Губляться виходи, входи, висновки, вірні рішення,
Губляться вірші…
Все, що загубиш, вернеться, чи забудеться,
Все, що напишеш, свідчить чи за, чи проти
Я замету сліди, тому все ще буде -
Згубиться колір, запах і форма, але не дотик...
Вірші писатимуться в гарячці, і нетерплячці,
Розум у сплячці, поки загублене не знаходиться,
Губиться – значиться, що, як згадається, плачеться,
Губляться сльози іконою Богородиці…
Віриться в те, що віриш – значить, не згубишся!
Знайдеться вартісне, решта не має значення.
В пам’яті не загубляться очі, можливо, губи,
Значить написано так задумано так назначено…
Стільки загублено, стільки за щастя заплачено…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242656
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Ксенислава Крапка